Кожна людина є
дитям свого часу, який вимагає певних психологічних і конформістських навиків.
Сліпі люди – не виняток. В старовину незрячі ставали співцями, які прославляли
історію, були крім того своєрідними розвідниками й вістунами. Двадцять перше
століття вимагає швидкого поступу, креативності. Зупинишся на мить - і ти вже
нейдеш вногу з суспільством. То якуж користь можуть приносити сліпі нині?
Крім праці в УТОСі сліпі можуть
бути прекрасними масажистами, юристами, музикантами, викладачами і навіть
секретарями. Нажаль, суспільство не може сприйняти сліпих нормально. Кожному
сучасному сліпцеві доводиться доводити, що я нормальний. Настороженність
суспільства до людей з вадами зрозуміла, але важко сприймається і переживається
самими незрячими. Трудно повірити здоровим, що обділена здоров’ям людина може бути корисною, а не
жалюгідною.
Є в народі приказка: «Зустрічають
по одежі». Перша вимога до незрячого сучасності акуратний зовнішній вигляд.
Друга – Розум і мовлення. Мовлення – це єдиний засіб виразити себе. «Скажи мені
щось, щоб я тебе побачив»,- сказав хтось із великих. Це великою мірою
стосується сліпих: вони виражають себе й сприймають інших саме через мову.
Третім важливим козирем сліпого має бути розважливість й професіоналізм. Як
досягти майстерності цих трьох вимог? Величезна праця над собою й незламність
духу. Навіть якщо сучасний сліпий буде володіти перерахованими якостями,
гарантії успішності немає. Роззирніться навколо: чи багато серед ваших порядних
знайомих успішних людей. Думаю, що успішність в сучасну добу асоціюється з
грішми, а порядність і гроші – речі не сумісні. От і доводиться жити порядним
людям гордими без грошей і тішитися кожній хвилині.
